Українська

«Відьма не годна вмерти з тим, що вона має. Якби вона з тим вмерла, що знає, та її би земля не прийняла, викинула би наверха. Вона мусить ті знання тут лишити, а на той світ іти з чистов душов»

(Із народних переказів)Відьма

    На Закарпатті немає такого села, де не переповідали б історій про відьом. В одних босорканя, в інших чортиця, бісиця, але незалежно від назви – робить зло. Дещо парадоксально, що ця демонічна істота, яка має «такого і такого духа», наганяє страх на покоління і сучасного глобалізованого суспільства, залежного від найрізноманітніших гаджетів. У відьму вірять і йдуть до неї за чорною магією, приворотами, віщуванням, адже вона на те і відьма, бо «відає»  – знає більше за інших. Відьма

    «Вона намастить коров’ячим маслом волосся, розпустить його, сідає на віник, запряжений чорними кішками, або на плечі чужому чоловікові та літає і забавляється з чортами та іншими нечистими», – так описує «розваги» відьом відомий закарпатський вчений-етнолог, професор УжНУ Михайло Тиводар. 
У кожному місті є своя Лиса гора, тобто гора без дерев на вершині, де збираються відьми. Так, наприклад, на Перечинщині подібна містична місцина розташована неподалік Ворочева і називається Дірява скала. 
Ще одне місце для зборів відьом – Полонина Боржава. За своїм значенням вона подібна до гори Брокен у Німеччині, про яку писав Гете. Саме Гете найяскравіше представляє європейський напрям містичних казок, так само можемо говорити й про інший – східнослов’янський напрям, переважно асоційований з Гоголем. Закарпаття ж перебуває десь на перетині цих напрямів, вважає Іван Сенько, дослідник закарпатського краєзнавства, літературознавства та фольклористики.
Загалом на Закарпатті неймовірно багато відьом. Відомий закарпатський письменник, етнограф, археолог ХХ ст. Федір Потушняк, посилаючись на народні перекази, зазначав, що їх особливо багато в околицях села Білки (Іршавщина). Він писав, що на «Білецькому готарі (просторі – авт.) як свиснути в пальці, то з’явиться відьом, скільки хочеш… У кожному селі їх є кілька, а подеколи й десять-п’ятнадцять».
Іршавщина й у ХХI ст. прославилася селом із найбільшою кількістю відьом. Люди знаючі стверджували, що це Колодне. Натомість ті, хто час від часу звертається по допомогу до чаклунок, переконують, що нині найбільше відьом живе у Сторожниці, що неподалік Ужгорода.

(Продовження статті читайте в журналі "Унікум" №4)