Українська

Ілона Зріні

    Пам’ятники для міста – як фотокартки для людини. Вони не дають нам забути про хороші чи не надто події, часи, людей, що змінили щось у нашому місті, країні, світі. Ми радо проводимо друзям екскурсії своїми містами, ісаме пам’ятники допомагають нам розповісти про маленькі і великі перемоги, що подарувала історія нашій землі.

    Багатонаціональні пам’ятки

    Закарпаття – незвичайне з історичної точки зору, адже увібрало у себе чимало від різних народів та країн: Австро-Угорщини, Чехословаччини, Радянського Союзу, України. Наші пам’ятники – не виняток. У Мукачеві мирно співіснують як радянські та австро-угорські, так і відносно нові– українські. Ми б хотіли розповісти вампро найяскравіші з них, які варто побачити кожному, хто приїздить до Мукачева.

    У самісінькому серці Мукачева знаходиться, напевно, найбільший за розмірами монумент міста - пам’ятник Кирилу і Мефодію. До нього молоде покоління містян уже настільки звикло, що й не згадає, коли він був установлений. Утім, пам’ятник слов’янським апостолам та просвітителям з’явився у місті наприкінці 90-х років, фактично на тому самому місці, де колись височів Ленін на постаменті. Скульптором Кирила та Мефодія став Іван Бровді (творінь якого у місті чимало) і тодішній головний архітектор Мукачева Олександр Андялоші.

Котик сажотруса

    Обидва брати – Кирило та Мефодій – були канонізовані, названі «рівноапостольними» та зачислені до лику святих. У 1980 році Папа Іван Павло II оголосив їх  «покровителями» Європи. День святих Кирила та Мефодія відзначається католиками 14 лютого, православними та католиками східного обряду - 24 травня.До слова, Кирило та Мефодій – це імена церковні, при народженні братів звали Костянтин та Михайло відповідно.


    Два мукачівські сажотруси – справжній та бронзовий

Сажотрус

    Чи не найбільш позитивний пам’ятник Мукачева – Щасливий СажотрусБронзовий міський персонаж з’явився відносно нещодавно, але вже встиг підкорити усіх містян, туристів та особливо дітлахів. Найбільша родзинка пам’ятника – це можливість сфотографуватися з реальною людиною, за образом якої він зроблений, – Берталоном Товтом, що вже більше 50 років не дає димарям мукачівців бути засміченими і працює у міському ЖРЕПі № 3. Сам же пам’ятник встановили у Мукачеві 12 червня 2010 року. Автор скульптури все той же Іван Бровді. Утім, як нарікаютьсамі мукачівці, монументу не вистачає велосипеду, адже справжній Берталон Товт із ним нерозлучний понад 40 років. У той самий час біля ніг Сажотруса є кіт, якого у реальному житті у пана Берталона ніколи не було. 

   Місцеві кажуть, що потерти ґудзик коминареві – на удачу. Туристи, що найдужче на неї чекають, гладять і кота. Але чи здійснює він бажання – нікому невідомо. Влітку Сажотрусові часто дарують квіти, а восени – червоне або жовте листя. Що тут скажеш? Шанувальниць хоч відбавляй! Навіть відома закарпатська дитяча письменниця Галина Малик не втрималася і присвятила йому вірша:

Ви знайомi з сажотрусом?
Вiн моргає довгим вусом
I кашкета пiднiмає –
це вiн так мене вiтає...


В нього щiтка – мов їжак.
З ним зустрiтись – добрий знак!


Всiм вiдомо – сажотрус
не якийсь там боягуз.


Будь-якого димаря,
мов Говерлу, пiдкоря.


Вiдпущу собi я вуса –
вивчусь теж на сажотруса!

Князі, художники, і навіть… боги увіковічнені у пам’ятниках Мукачева

   Бюст геніального художника Міхая Мункачі (Mihály Munkácsy, або Міхаеля фон Ліба) розташований між старим Латоричним двором та Білим палацом Ракоці. Вже давно ведуться дискусії про необхідність встановлення у місті повноцінного пам’ятника угорському живописцю німецького походження, що народився у Мукачеві. Втім, руки до цього ніяк не доходять. Засновник угорського романтичного реалізму жив та народився у будинку під номером 15, по вулиці Миру. Щоправда, його вже встигли розібрати та перебудувати наново, але табличку про те, що саме тут жив Мункачі, знайти можна.

    Один із тематичних пам’ятників професії встановили у Cтарому Латоричному дворі, або пасажі, як кажуть мукачівці, 28 червня 2011 року. Учень кондитера виконаний із бронзи в австрійському стилі і важить 70 кілограм. Ініціатором відкриття став місцевий бізнесмен, який зізнався, що з самого дитинства мріяв стати кондитером, натомість же відкрив кілька цукрарень. Автор пам’ятника - молодий скульптор зі Львова Степан Федорин. Якщо місцевому Сажотрусу потрібно задля здійснення бажань потерти ґудзика, то кондитера необхідно потриматиза вишеньку на торті.

    Дві скульптури, які спостерігають за життям міста згори, розташовані на будинках на розі вулиць Пушкіна та Ілони Зріні. Пам’ятники Меркурію та Ференцу Ракоці ІІ мешкають по сусідству вже чимало років. Меркурій – римський бог торгівлі - красується на будівлі колишньої Торгової біржі, а пізніше - друкарні, пам’ятці архітектури початку ХХ століття. Ференц Ракоці – через один будинок від нього – навпроти пушкінської ЗОШ №1.

памятник

  У мукачівському замку «Паланок»,безперечно, є, на що подивитися. Утім, як мінімум, три пам’ятники точно не можна оминути. У центрі внутрішнього дворика замку вас зустріне бронзовий Федір Корятович – литовський князь, що у 1393 році став паном Мукачівської домінії на Закарпатті. До слова, про князя була знята німа стрічка під назвою “Коріатович” або “Чарівний перстень Карпат””. 

Це була одна з перших робіт, відзнятих на чеській студії А-В у 1922 році. Профінансували її монсеньйор Августин Волошин та губернатор Карпатської України Констянтин Грабар. Прем'єра відбулася у 1922 році у Празі. На ній був присутній перший президент Чехословаччини Томаш Масарик.
    Зліва від Корятовича – інша сторінка історії Закарпаття – бюст відомому угорському поету та революційному діячу Шандору Петефі (Олександру Петровичу).Поряд із ним – кімната, присвячена життю і творчості великого угорця. Пам’ятники Ш.Петефі є також у Берегові, Ужгороді та Києві.
   На другому поверсі одного з оглядових майданчиків замкув обіймах тримає свого сина, Ференца Ракоці ІІ, чарівна княжна Ілона Зріні (Елена Зринська) – жінка, чиїй впевненості та відвазі позаздрить будь-який чоловік. Пам’ятник, робота місцевого скульптора Петра Матла, був урочисто відкритий 27 березня 2006 року.
   Загалом, у Мукачеві чимало пам’ятників, які варто побачити, а їхні історії без сумніву заслуговують на увагу та вивчення. У центрі Мукачева та на його околицях встановлені монументи воїнам-інтернаціоналістам, що загинули в Афганістані, пам’ятник жертвам повені 1998 року, Олександру Духновичу, Олександру Пушкіну, Тарасові Шевченку, Максиму Горькому. І навіть наявний пам’ятник великому радянському вченому, основоположнику теоретичної космонавтики – Костянтину Едуардовичу Ціолковському. А по приїзду до Мукачева, на залізничному вокзалі, вас зустрінуть монументи, встановлені за радянських часів, – робітники та пані-робітниця. У місті є пам’ятник танку і Фортуні. І звісно, багато монументів на релігійну та військову тематику. Словом, про все не напишеш, тому краще приїхати і все побачити на власні очі. Головне - обрати освіченого гіда і не забути вдома відеокамеру.

Росана Бісьмак